гальярда

(іт. gagliarda — весела, бадьора) — старовинний парний, інколи сольний танець поширений в Європі XV — XVII ст. Темп — помірно швидкий, розмір — 3/4; відзначається акордовим складом, діатонікою, пунктирним або синкопованим ритмом, геміолою. Г. виконувалась після павани, з якою утворювала двочастинну танцювальну сюїту. В XVII — XVIII ст. збереглась лише як частина інструментальної сюїти з повільним темпом та поліфонічною фактурою (У.Бьорд, О.Гіббонс, М.Франк та ін.).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гальярда — -и, ж. Старовинний парний, рідше сольний танець, поширений у Європі з кінця 15 по 17 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гальярда — ГАЛЬЯ́РДА, и, ж., іст. Старовинний танець романського походження. Гальярда як парний, інколи сольний танець була поширена в Європі XV–XVII ст. (з наук.-попул. літ.); За своїм походженням гальярда – народний танець, проте у кінці XV століття її почали танцювати і при дворі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. гальярда — галья́рда (італ. gagliarda, франц. gaillarde, букв. – весела, жвава) старовинний танець романського походження. Словник іншомовних слів Мельничука