гімель

(від лат. gemellus — парний, близнюк) — 1. Форма кельтського багатоголосся XIIІ ст. Двоголосний Г. починається і закінчується унісоном, а в основній частині проходить паралельними терцями, секстами або децимами. У триголосному Г. до двох голосів (sopranus, tenor) додається низький голос (contra tenor bassus). Провідним голосом в Г. здебільшого є верхній. 2. В англійській музиці XV — XVI ст. — поділ одного з голосів на два (divisi), які рухаються переважно, як в Г.(І).