гімн
(гр. hymnos, від hymneo — славити, хвалити) — загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог, громадянських актів (народження, одруження, поховання тощо), певних соціальних груп, спортивних федерацій та культурних організацій і т. ін. Специфічною групою виступають державні Г., які символізують і пропагують національні ідеї та ментальність країни, якій належать. Усі країни мають свої державні Г. Так, державним Г. Франції є 'Марсельєза', Голандії — 'Вільгельм ван Насауе', України — 'Ще не вмерла України і сила, і слава' (муз. М.Вербицького, слова П.Чубинського) тощо. До найбільш відомих недержавних Г. належать фінальний хор з симфонії №9 Л.В.Бетховена, 'Слався' з опери М.Алінки 'Життя за царя', 'Вічний революціонер' М.Лисенка, 'Гімн великому місту' Р.Глієра, 'Гімн свободі' Ф.Госсека, 'Гімн Гарібальді' А.Олів’єрі, скорботний марш з сонати Ф.Шопена, військові марші С.Василенка, Р.Глієра, М.Іванова — Радкевича, С.Прокоф’єва, С.Творуна, Є.Юцевича та ін., 'Запорізький марш' Є.Адамцевича та інші. Серед найбільш поширених Г. — пісня на слова засновника сучасних Олімпійських ігор П’єра де Кубертена 'О спорт, ти мир!', до якої писали музику композитори багатьох країн світу, в т.ч. і український композитор Є.Юцевич (1977).
Значення в інших словниках
- гімн — гімн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гімн — Славень, урочиста пісня, рел. псалом; П. хвала, хвальба, похвальба, прослава; г. гимн; мн. ГІМНИ, У ФР. дитирамби <н. співати гімни>. Словник синонімів Караванського
- гімн — [г'імн] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- гімн — -у, ч. 1》 Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. 2》 Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. 3》 перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гімн — Славень Словник чужослів Павло Штепа
- гімн — ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або громадської єдності. А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом (В. Словник української мови у 20 томах
- гімн — • гімн (грец. ύμνος) - урочистий муз. твір на вірш програмного характеру. Є Г. державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв тощо. Виконання Г. пов'язане з урочистими подіями, офіційними церемоніями, демонстраціями, парадами. Літ. Українська літературна енциклопедія
- гімн — (грец. ύμνος – похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. СРСР) або класової єдності (напр., міжнародний... Словник іншомовних слів Мельничука
- гімн — Урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний твір на релігійну, патріотичну або філософську тему. Універсальний словник-енциклопедія
- гімн — співа́ти гімн (гі́мна) кому, чому. 1. Славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський). 2. ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. Критики в один голос співали гімн автору (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
- гімн — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч.. Словник синонімів української мови
- гімн — Гімн, -ну; гі́мни, -нів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гімн — ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. Коли ж над головами заширяв Величний гімн Радянського Союзу, — Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби, Весни і миру вісники крилаті… (Рильський, І... Словник української мови в 11 томах