гімн
ГІМН, у, ч.
1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або громадської єдності.
А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом (В. Винниченко);
Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції: “Ще не вмерла України і слава, і воля” (з газ.).
2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.
Дівчата .. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Т. Шевченко);
І сідає поет, і хоче творити не безпорадний реквієм, а гімн весняному шумові (М. Хвильовий).
3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.
Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (І. Нечуй-Левицький);
Заспіває гімни сонцю розгойдана вулиця, і встане на ввесь свій зріст така близька, така далека Синя Волошка (Б. Антоненко-Давидович);
Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані П. Тичиною в книзі “Сонячні кларнети” (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- гімн — гімн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гімн — Славень, урочиста пісня, рел. псалом; П. хвала, хвальба, похвальба, прослава; г. гимн; мн. ГІМНИ, У ФР. дитирамби <н. співати гімни>. Словник синонімів Караванського
- гімн — [г'імн] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- гімн — -у, ч. 1》 Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. 2》 Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. 3》 перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гімн — Славень Словник чужослів Павло Штепа
- гімн — (гр. hymnos, від hymneo — славити, хвалити) — загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог, громадянських актів (народження, одруження, поховання тощо)... Словник-довідник музичних термінів
- гімн — • гімн (грец. ύμνος) - урочистий муз. твір на вірш програмного характеру. Є Г. державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв тощо. Виконання Г. пов'язане з урочистими подіями, офіційними церемоніями, демонстраціями, парадами. Літ. Українська літературна енциклопедія
- гімн — (грец. ύμνος – похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. СРСР) або класової єдності (напр., міжнародний... Словник іншомовних слів Мельничука
- гімн — Урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний твір на релігійну, патріотичну або філософську тему. Універсальний словник-енциклопедія
- гімн — співа́ти гімн (гі́мна) кому, чому. 1. Славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський). 2. ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. Критики в один голос співали гімн автору (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
- гімн — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч.. Словник синонімів української мови
- гімн — Гімн, -ну; гі́мни, -нів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гімн — ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. Коли ж над головами заширяв Величний гімн Радянського Союзу, — Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби, Весни і миру вісники крилаті… (Рильський, І... Словник української мови в 11 томах