гімназист
ГІМНАЗИ́СТ, а, ч.
Учень гімназії.
Мені кілька місяців помагав учитися Іван Плешкан, старший гімназист з сусіднього села (В. Стефаник);
Богданові батьки не знали, що Богдан разом з іншими гімназистами пішов записуватись до українського війська (Ю. Покальчук);
Коли влаштовувалися спортивні змагання, вчитель латини й історії Микола Зеров виходив на бігову доріжку разом із старшими гімназистами (з мемуарної літ.);
Улітку 1874 року гімназист Іван Франко вперше завітав у гості до свого товариша по навчанню Ярослава Рошкевича, де й познайомився з його рідною сестрою Ольгою (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гімназист — гімнази́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гімназист — [г'імназист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- гімназист — -а, ч. Учень гімназії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гімназист — Гімнази́ст, -та; -зи́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гімназист — ГІМНАЗИ́СТ, а, ч. Учень гімназії. Мені кілька місяців помагав учитися Іван Плешкан, старший гімназист з сусіднього села (Стеф., II, 1953, 13); Ще будучи гімназистом, Ф. Словник української мови в 11 томах