гімназистик

ГІМНАЗИ́СТИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до гімнази́ст.

Інспектор якось пробирав одного малого учня, гімназистика, за якусь провину (Олена Пчілка);

І ось ти, маленький, соромливий гімназистик, з кутка фойє коло дверей до третіх місць віддалік вдивлявся в чорні каракулі й широкі криси під страусовим пером (Б. Антоненко-Давидович);

Біжать зі школи зігнуті гімназистики (У. Самчук);

Колись, він ще був тоді підлітком, гімназистиком, вчився у Петербурзькій гімназії і, звичайно, завжди нетерпляче чекав канікул, щоб їхати швидше додому в любий Грунець (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гімназистик — гімнази́стик іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. гімназистик — -а, ч., зневажл. Зменш. до гімназист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гімназистик — ГІМНАЗИ́СТИК, а, ч., зневажл. Зменш. до гімнази́ст. За ним, за лівоесерівцем, навперебій зацвірінькали і двоє гімназистиків, теж учасників наради (Гончар, Таврія.., 1957, 480); *У порівн. Марить попівною, наче якийсь гімназистик! (Вільде, Сестри.., 1958, 563). Словник української мови в 11 томах