гімназистка
ГІМНАЗИ́СТКА, и, ж.
Жін. до гімнази́ст.
– Я таки часом шила. – На годинах “рукоділля”, як була ще гімназисткою? – подражнила її знову сестра (Леся Українка);
Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! (М. Куліш);
Вона розповіла Павлові, як ще гімназисткою знепритомніла в церкві, куди водили на свята жіночу й чоловічу гімназії (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гімназистка — гімнази́стка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гімназистка — -и. Жін. до гімназист. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гімназистка — Гімнази́стка, -зи́стки, -стці; -зи́стки, -зи́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гімназистка — ГІМНАЗИ́СТКА, и, ж. Жін. до гімнази́ст. — Я таки часом шила. — На годинах «рукоділля», як була ще гімназисткою? — подражнила її знову сестра (Л. Укр., III, 1952, 746); Ірина Котровцева-Гай, гімназистка шостого класу, поспішала на вечірку (Донч., 1,1956, 391). Словник української мови в 11 томах