1. Словник-довідник музичних термінів

дзвіночки

(іт. campanelli) — 1. Ударний інструмент з родини ідіофонів, який має визначену висоту звуку і складається з ряду металевих пластинок, вільно закріплених на брусках в два ряди. Звук видобувається за допомогою спеціальних молоточків або клавішного механізму. Діапазон від h до c3, нотується в скрипковому ключі, звучить на дві октави вище написаного. Д. іноді називаються металофоном. 2. Набір невеликих дзвонів визначеної висоти (В.Моцарт називав Д. 'глокеншпіль').

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвіночки — -ів, мн. (одн. дзвіночок, -чка, ч.). 1》 Зменш.-пестл. до дзвоники. 2》 Ударний музичний інструмент з родини ідіофонів. 3》 Набір невеликих дзвонів визначеної висоти; глокеншпіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзвіночки — ДЗВІНО́ЧКИ, ів, мн. (одн. дзвіно́чок, чка, ч.). Зменш.-пестл. до дзво́ники. Дітки кинулися одно перед одним рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки й.. блискучий яскер (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах