1. Словник української мови в 11 томах

дзвіночки

ДЗВІНО́ЧКИ, ів, мн. (одн. дзвіно́чок, чка, ч.). Зменш.-пестл. до дзво́ники.

Дітки кинулися одно перед одним рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки й.. блискучий яскер (Кобр., Вибр., 1954, 156);

Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому востаннє перед глухотою косив білу від ромашки і голубу від дзвіночків траву (Стельмах, Хліб.., 1959, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвіночки — -ів, мн. (одн. дзвіночок, -чка, ч.). 1》 Зменш.-пестл. до дзвоники. 2》 Ударний музичний інструмент з родини ідіофонів. 3》 Набір невеликих дзвонів визначеної висоти; глокеншпіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзвіночки — (іт. campanelli) — 1. Ударний інструмент з родини ідіофонів, який має визначену висоту звуку і складається з ряду металевих пластинок, вільно закріплених на брусках в два ряди. Словник-довідник музичних термінів