дисгармонія

(від гр. dys — заперечення і harmonia — співзучність) — неузгодженість, нестройність; поняття, близьке дисонансу.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисгармонія — дисгармо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дисгармонія — МУЗ. какофонія, немилозвучність, неспівзвучність; П. незлагода, незгода, розлад, невідповідність. Словник синонімів Караванського
  3. дисгармонія — -ї, ж. 1》 муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. 2》 перен. Розлад, порушення відповідності чого-небудь із чимсь, різнобій. Психічна дисгармонія — перебільшений розвиток одних та (або) недорозвиток інших властивостей особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дисгармонія — Розлад, неспівзвучність Словник чужослів Павло Штепа
  5. дисгармонія — дисгармо́нія (від дис... і гармонія) 1. Порушення закономірного поєднання музичних тонів, немилозвучність, різноголосся, розлад. 2. Відсутність розмірності, порушення гармонії. 3. Переносно – розлад, різнобій. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дисгармонія — ДИСОНА́НС (у музиці, співах), ДИСГАРМО́НІЯ, РО́ЗЛАД. У хаосі різних дисонансів важко було вловити мелодію (В. Собко); І враз — в ушах страшний почувся розлад, А потім — лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  7. дисгармонія — Дисгармо́нія, -нії, -нією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дисгармонія — ДИСГАРМО́НІЯ, ї, ж. 1. муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. Глузували [в компанії] з невловимого ритму, з незвичної мелодії, з дисгармонії в акордах (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. дисгармонія — (грец. — незгода) Порушення гармонійної цілісності художньої форми. Архітектура і монументальне мистецтво