1. Словник-довідник музичних термінів

експресіонізм

(від лат. expressio — вираз) — напрям європейського мистецтва першої чверті ХХ ст., який зосереджувався на хворобливому стані душі, негативних сторонах дійсності, співчуванні приниженим та ображеним, жаху та відчаї. В музиці риси Е. властиві творчості Г.Малера, Р.Штрауса, особливо А.Берга і А.Шен-берга та їх послідовників, характеризуючись відмовою від мажору і мінору, максимальною дисонансністю, напівспівом — напівмовленням, загостренням контрастних настроїв, хворобливістю психіки і т. д.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. експресіонізм — експресіоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. експресіонізм — -у, ч. Напрям у мистецтві та літературі, що проголосив єдиною реальністю суб'єктивний духовний світ людини та мав за основну мету його вираження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. експресіонізм — • експресіонізм [від лат. expressio (expressionis) — вираження] - напрям у мист-ві й л-рі ряду країн (зокрема, Німеччини, Австрії, Швейцарії), що виник і розвинувся як реакція на гостру соціальну кризу капіталістич. світу у 1-й чверті 20 ст. Від ін. Українська літературна енциклопедія
  4. експресіонізм — експресіоні́зм (від франц. expression – вираження, виразність) формалістична суб’єктивно-ідеалістична течія в буржуазному мистецтві й літературі 20 ст. Суб’єктивний світ художника Е. проголосив єдиною реальністю, а вираження його – головною метою мистецтва. Поширений у ФРН, Франції, США. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. експресіонізм — Напрямок у літературі, малярстві, музиці, театрі та кіно у 1-ій третині ХХ ст., найпоширеніший в Німеччині та Австрії після I Світової війни; розвинувся, зокрема, як опозиція до імпресіонізму, естетизму, натуралізму... Універсальний словник-енциклопедія
  6. експресіонізм — Експресіоні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. експресіонізм — ЕКСПРЕСІОНІ́ЗМ, у, ч. Формалістична течія в буржуазному мистецтві та літературі XX ст., представники якої суб’єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва. Словник української мови в 11 томах