енгармонізм

(гр. enharmonios — узгоджений, збіжний) — 1. Однакове за висотою звучання двох різних за назвами звуків (напр., фа-дієз і соль-бемоль) в рівномірно — темперованому звукоряді. В музичній практиці існує: 1) Е. інтервалів (напр., збільшена кварта і зменшена на квінта — див. Додаток Х); 2) Е. акордів (напр., зменшений септакорд в разі енгармонічної заміни перетворюється в одне із трьох обернень зменшених септакордів); 3) Е. тональностей, коли дві тональності (мажорні або мінорні) мають енгармонічно рівні тоніки, і їх гами звучать однаково, хоча записуються різно (напр., ре-бемоль мажор і до-дієз мажор). 2. В Давній Греції — звукова система, яка включає інтервали близько 1/4 тону.