ехо

(гр. echo — відлуння) — 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається відокремлено від початкового імпульсу самого звуку, якщо часова відстань між ними дорівнює 0,05-0,06 сек. Якщо відстань менша, відлуння сприймається не як Е., а як продовження звука (див. Реверберація), а якщо більша — як самостійний звук. 2. Художній прийом, який полягає в повторюванні звуку, співзвуччя або музичної фрази з меншою силою звучання, напр., 'Ехо' О.Лассо)."

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ехо — Луна, відлунок, відлуння, гомін, руна, див. резонанс, відзиватися, ремінісценція Словник чужослів Павло Штепа
  2. ехо — невідм., ж. 1》 У давньогрецькій міфології – німфа, покарана Герою за надмірну балакучість тим, що втратила здатність говорити і лише повторювала закінчення чужих слів. 2》 Те саме, що луна 1). 3》 муз. Великий тлумачний словник сучасної мови