1. Словник-довідник музичних термінів

клавіатура

(нім. Klaviatur, від лат. clavis — ключ) — система важелів для видобування звуку на фортепіано, органі, акордеоні, клавесині, клавікорді, баяні та інших клавішних інструментах. Найбільш поширені два типи К. — кнопкова(баян) та пластинчаста (фортепіано).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клавіатура — клавіату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. клавіатура — -и, ж. 1》 Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментах. 2》 Сукупність клавішів у якому-небудь механізмі. 3》 Пристрій, що дозволяє вводити інформацію в комп'ютер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клавіатура — КЛАВІАТУ́РА, и, ж. 1. Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментів. – Чудово! – прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. клавіатура — клавіату́ра (нім. Klaviatur, від лат. clavis – ключ) сукупність важелів (клавішів) у клавішних музичних інструментах та різного роду механізмах (друкарських машинках, набірних, лічильних машинах тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. клавіатура — В музичних клавішних інструментах ряд клавіш, поєднаних із механізмом, який приводиться в рух пальцями або ногами, в результаті чого виконавець має можливість вільного добору звуків; к. для рук наз. мануальною к., для ніг — педалі. Універсальний словник-енциклопедія
  6. клавіатура — КЛАВІАТУ́РА, и, ж. 1. Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментах. — Чудово! — прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах