клавікорд
(від лат. clavis — ключ і гр. chorde — струна) — старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок (тангентів).
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клавікорд — клавіко́рд іменник чоловічого роду те ж, що і клавікорди в однині вживається рідше Орфографічний словник української мови
- клавікорд — КЛАВІКО́РД, а, ч., рідше КЛАВІКО́РДИ, ів, мн. Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (І. Словник української мови у 20 томах
- клавікорд — клавіко́рд, клавіко́рди (франц. clavicorde, від лат. clavis – ключ і грец. χορδή – струна) старовинний струнний ударний клавішний музичний інструмент, за конструкцією близький до клавесина. Словник іншомовних слів Мельничука
- клавікорд — Струнний клавішний ударний музичний інструмент (хордофон); попередник фортепіано; при натисканні на клавіші тангенти торкаються струни. Універсальний словник-енциклопедія
- клавікорд — КЛАВІКО́РД див. клавіко́рди. Словник української мови в 11 томах