кларнет
(від лат. clarus — ясний, чистий) — дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри К. відрізняються за характером: в низькому — звук густий і насичений, в середньому — матовий, у верхньому — ясний, чистий. К. — транспонуючий музичний інструмент: він буває настроєним у до мажорі (in C), ля мажорі (in A), але найчастіше — в сі-бемоль мажорі (in B). Партії К. записують відповідно на велику секунду або малу терцію вище реального звучання. Існують такі різновиди К.: пікколо,сопрановий, альтовий, теноровий (басетгорн), басовий. К. створений І.Деннером на початку XVIII ст. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кларнет — кларне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кларнет — -а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кларнет — КЛАРНЕ́Т, а, ч., муз. Дерев'яний духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у формі ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Словник української мови у 20 томах
- кларнет — кларне́т (франц. clarinette, італ. clarinetto, від лат. clarus – ясний, чистий) дерев’яний духовий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
- кларнет — Дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент (аерофон), в регістрі е-а3 (с4); сконструйований бл. 1700 І.К. Деннером; види к.: пікколо, сопрановий, альт, бас; в оркестрі в групі дерев'яних духових інструментів. Універсальний словник-енциклопедія
- кларнет — Клярне́т і кларне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кларнет — КЛАРНЕ́Т, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Словник української мови в 11 томах