1. Словник української мови у 20 томах

кларнет

КЛАРНЕ́Т, а, ч., муз.

Дерев'яний духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у формі ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.

Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Панас Мирний);

Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по ґудзиках кларнета (І. Микитенко);

Кларнет широко використовують як сольний інструмент, а також у симфонічному оркестрі (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Тоді в кларнети ще трубив Тичина, І кликав Рильський в сині далечини (Ю. Клен).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кларнет — кларне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кларнет — -а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кларнет — (від лат. clarus — ясний, чистий) — дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри... Словник-довідник музичних термінів
  4. кларнет — кларне́т (франц. clarinette, італ. clarinetto, від лат. clarus – ясний, чистий) дерев’яний духовий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кларнет — Дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент (аерофон), в регістрі е-а3 (с4); сконструйований бл. 1700 І.К. Деннером; види к.: пікколо, сопрановий, альт, бас; в оркестрі в групі дерев'яних духових інструментів. Універсальний словник-енциклопедія
  6. кларнет — Клярне́т і кларне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кларнет — КЛАРНЕ́Т, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Словник української мови в 11 томах