1. Словник-довідник музичних термінів

кондукт

(від лат. conduco — веду, супроводжую) — жанр західноєвропейської вокальної музики, який з’явився близько 1140 р. та належав до нелітургійних і світських багатоголосних композицій. Витіснений з вживання мотетом.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кондукт — -у, ч. Жанр вокальної музики західноєвропейського середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кондукт — КОНДУ́КТ, у, ч., муз. Середньовічна пісня латинською мовою (перев. на духовну (християнську) тему). Ранні кондукти – одноголосні, написані в строфічній формі (іноді з рефреном) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах