кондукт

КОНДУ́КТ, у, ч., муз.

Середньовічна пісня латинською мовою (перев. на духовну (християнську) тему).

Ранні кондукти – одноголосні, написані в строфічній формі (іноді з рефреном) (з наук. літ.);

Кондукти трапляються в нотних рукописах і музично-теоретичних трактатах переважно французького походження в XII–XIV ст. (з наук.-попул. літ.);

Зацікавлення кондуктом згасло до середини XIII ст., імовірно, у зв'язку з бурхливим розвитком жанру мотету (з навч. літ.).