кондукатор
КОНДУКАТО́Р, а, ч.
Титул вождя у Румунії.
У результаті тривалих консультацій з Берліном кондукатор Румунії маршал І. Антонеску 19 серпня 1941 року підписав декрет про запровадження румунської адміністрації у межиріччі Дністра й Бугу (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me