кондукатор

КОНДУКАТО́Р, а, ч.

Титул вождя у Румунії.

У результаті тривалих консультацій з Берліном кондукатор Румунії маршал І. Антонеску 19 серпня 1941 року підписав декрет про запровадження румунської адміністрації у межиріччі Дністра й Бугу (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me