1. Словник-довідник музичних термінів

нотація

(від лат. notatio — запис, позначення) — сукупність графічних знаків, призначених для запису музики (див. Невми, Мензуральна нотація, Крюки, Знамена, Строчний спів, Нотний стан, Нота, Ключ, Такт, Тактова риска, Табулатура, Абревіатура, Партитура, Клавір). Пошуки способу знакової фіксації музики почались ще в Давньому Єгипті, але не завершились до нашого часу, оскільки сучасні композитори (С.Губайдуліна, Л.Грабовський, Е.Денисов, О.Мессіан, К.Пендерецький, В.Сільвестров, А.Шнітке та інші) використовували, крім традиційної Н., специфічні форми запису для відображення в тексті особливих ефектів звучання (звукових мас, вібрато, дестабілізації звуковисотності тощо). Див. Нотний запис, Нота.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нотація — нота́ція 1 іменник жіночого роду настанова нота́ція 2 іменник жіночого роду система умовних позначень Орфографічний словник української мови
  2. нотація — (від лат. notatio — позначення, зауваження) настанова, повчання із осудом чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Словник стилістичних термінів
  3. нотація — I -ї, ж. Настанова, повчання з засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Вичитувати (вичитати) нотацію — див. вичитувати. II -ї, ж., спец. 1》 Система умовних письмових позначень, прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нотація — 1. догана, гана, огуда 2. позначці (умовні) Словник чужослів Павло Штепа
  5. нотація — НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж. Настанова, повчання із суворим несхваленням, засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  6. нотація — (англ. lecture, notation) сукупність умовних знаків і система правил опису синтаксису алгоритмічних мов. Економічний словник
  7. нотація — нота́ція (від лат. notatio – позначення, зауваження) 1. Система умовних позначень (напр., у музиці, шахах). 2. Повчання, висловлене людині, яка допустила якийсь промах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. нотація — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Фразеологічний словник української мови
  9. нотація — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
  10. нотація — Нота́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. нотація — НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж. Настанова, повчання з засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  12. нотація — рос. нотация (латин. notatio — позначення, зауваження) — 1. Система умовних позначень, скорочень (у літературі, наукових розробках). 2. Повчання, докір людині, яка припустилася помилки. Eкономічна енциклопедія
  13. нотація — Нота́ція, -ції ж. Урокъ, который не забудется. Спасибі вам, дядьку, що повчили (= попобили). Ви мені добру нотацію дали. Осн. 1862. VIII. З нар. уст, 28. Словник української мови Грінченка