1. Словник стилістичних термінів

нотація

(від лат. notatio — позначення, зауваження) настанова, повчання із осудом чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нотація — нота́ція 1 іменник жіночого роду настанова нота́ція 2 іменник жіночого роду система умовних позначень Орфографічний словник української мови
  2. нотація — I -ї, ж. Настанова, повчання з засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Вичитувати (вичитати) нотацію — див. вичитувати. II -ї, ж., спец. 1》 Система умовних письмових позначень, прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нотація — 1. догана, гана, огуда 2. позначці (умовні) Словник чужослів Павло Штепа
  4. нотація — (від лат. notatio — запис, позначення) — сукупність графічних знаків, призначених для запису музики (див. Невми, Мензуральна нотація, Крюки, Знамена, Строчний спів, Нотний стан, Нота, Ключ, Такт, Тактова риска, Табулатура, Абревіатура, Партитура, Клавір). Словник-довідник музичних термінів
  5. нотація — НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж. Настанова, повчання із суворим несхваленням, засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  6. нотація — (англ. lecture, notation) сукупність умовних знаків і система правил опису синтаксису алгоритмічних мов. Економічний словник
  7. нотація — нота́ція (від лат. notatio – позначення, зауваження) 1. Система умовних позначень (напр., у музиці, шахах). 2. Повчання, висловлене людині, яка допустила якийсь промах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. нотація — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Фразеологічний словник української мови
  9. нотація — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
  10. нотація — Нота́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. нотація — НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж. Настанова, повчання з засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  12. нотація — рос. нотация (латин. notatio — позначення, зауваження) — 1. Система умовних позначень, скорочень (у літературі, наукових розробках). 2. Повчання, докір людині, яка припустилася помилки. Eкономічна енциклопедія
  13. нотація — Нота́ція, -ції ж. Урокъ, который не забудется. Спасибі вам, дядьку, що повчили (= попобили). Ви мені добру нотацію дали. Осн. 1862. VIII. З нар. уст, 28. Словник української мови Грінченка