рага

(санскр. — колір, відтінок, бажання, пристрасть і т.д.) — основоположне поняття індійської музики, яке охоплює взаємопов’язану систему її естетичних принципів і уявлень про лад, мелос, жанри та композиційні закономірності. Поняття Р. існує в кількох значеннях: 1) В класичному мистецтві — ладоінтонаційна побудова, яка містить послідовність звуків ладу, співвідношення опорних ступенів (ваді та самваді) і характерні мелодійні звороти (пакад). Р. диференціюється за функціональними ознаками, регіональною приналежністю тощо. Р. відіграють роль вихідних тематичних комплексів, розгортання яких в певних ладах утворює музичну композицію. Теоретично існує близько 3500 Р., практично використовується до 200. 2) Композиція, яка є результатом тривалого варіаційного розвитку Р. як ладоінтонаційного ядра, що призводить до створення певного емоційного стану — любові, веселості, суму, героїзму, відрази, гніву, жаху, подиву, заспокоєння. Метроритмічною основою Р. є тала. 3) Жанрова система індійської традиційної класичної музики. Мистецтво Р., відтворюючись в усіх видах індійської музики, постійно оновлюється, досягаючи нових звершень.