сонатна форма

= сонатне алегро

музична форма, що ґрунтується на розвитку двох контрастних тем у різних тональностях. С.ф властиві безперервність та інтенсивність розвитку, гострота тематичних контрастів з наступним зближенням і узагальненням тем.Основні розділи С.ф. — експозиція, де здійснюється виклад та початковий розвиток основної теми, вводиться нестійка зв’язкова партія, викладається побічна партія в домінантовій тональності; розробка, що складається з вступу, розвитку основного матеріалу та підготовки репризи, де побічна партія транспонується в основну тональність, а також кода. С.ф. звичайно є першою частиною сонатної циклічної форми — симфонії, сонати, квартету. Класичний тип С.ф. сформувався в творчості Й.Гайдна і В.А.Моцарта, найвищого рівня досягнувши в музиці Л.В.Бетховена. В ХХ ст. С.ф. зберегла своєзначення і збагатилась новими знахідками в творчості Д.Шостаковича, Б.Лятошинського, Л.Ревуцького та інших композиторів.