ступінь

Значення в інших словниках

1. ступінь — Сту́пінь: — міра довжини (30...32 см) [1] — міра довжини: 30-32 см [X] — «Ступінь» (стопа): «Нарід жреся, б’єся за межі, за містки, за ступінь трави» (291). викладене як «крок», згідно зі словником Грінченка. Словник з творів Івана Франка
2. ступінь — сту́пінь 1 іменник чоловічого роду порівняльна величина, міра, розряд, вчене звання тощо сту́пінь 2 іменник чоловічого роду крок форми 'ступня', 'ступню',... є розмовними Орфографічний словник української мови
3. ступінь — СТУПІНЬ – СТЕПІНЬ – СТУПНЯ Ступінь1, -пеня, ор. -пенем, ч. 1. Порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чогось: ступінь нагрітості, ступені порівняння. 2. Посада, ранг, звання, чин: воєначальники всіх ступенів, вчений ступінь. Літературне слововживання
4. ступінь — Сту́пінь, ж.р. Рівень, висота. Тому, хто бажає побачити висшину ступня, на якому стоїть культура того чи сего народу в тій чи в инчій сфері єго житя, радимо не покладати ся на самі тільки слова (Б., 1895, 13, 2) // порівн. пол. stopa życiowa — рівень життя, життєвий рівень. Українська літературна мова на Буковині
5. ступінь — Крок; (ноги) слід; П. рівень, міра, розмір, обсяг, інтенсивність; (армійський) посада, ранґ|а|, звання, чин, титул; ЗЛ. розряд, категорія; (сходів) сходинка, східець; (розвитку) етап, стадія, фаза, щабель; (тепла) градус. Словник синонімів Караванського
6. ступінь — Те саме, що чин 1 Словник церковно-обрядової термінології
7. ступінь — I [ступ'ін'] -пеин'а, ор. -пеинеим, м. (на) -пеин'і, р. мн. -пеин'іў (порівняльна величина, міра, розряд, вчене звання тощо) II [ступ'ін'] -пн'а/-пеин'а, ор. -пнеим/ -пеинеим, м. (ў) -пн'і/-пеин'і (крок) Орфоепічний словник української мови
8. Ступінь — Рівень членства в Масонстві. У класичному символічному, чи блакитному, масонстві – три ступені: Учень, Підмайстер і Майстер. Кожен ступінь відповідає духовному розвитку масона і рівню його знань. Для кожного ступеня є набір властивих йому символів і ритуалів. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
9. ступінь — СТУ́ПІ́НЬ, пеня і розм. пня, ч. 1. Рух ногою вперед, убік або назад. Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Панас Мирний); Гризельда попростувала до палацу. Словник української мови у 20 томах
10. ступінь — Пеня, ч., студ. Стипендія. Ти знаєш, що нам ступінь підвищують з наступного семестру? Словник сучасного українського сленгу
11. ступінь — I ст`упінь-пеня, ч. 1》 Порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь. || Міра вияву чого-небудь. 2》 Посада, ранг, звання, чин. || У сполуч. з числ. означає той чи інший розряд, категорію чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
12. ступінь — підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) на (ще оди́н) ви́щий (нови́й) сту́пінь (щабе́ль) що. Поліпшувати, удосконалювати що-небудь порівняно з попереднім станом. Фразеологічний словник української мови
13. ступінь — ГРА́ДУС (одиниця виміру температури), СТУ́ПІНЬ заст. З неділі сеї вже почались морози градусів по 15 (Леся Українка); У нас два дні холодюка, мороз з вітром. Ступенів, певно — 18 (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
14. ступінь — Сту́пі́нь, сту́пеня́; сту́пені́, сту́пені́в (крок, степень, градус) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
15. ступінь — СТУ́ПІНЬ, пеня, ч. 1. Порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь. Учасники Наради переконані, що ефективність політики кожної комуністичної партії залежить від її успіхів у своїй країні та від успіхів інших братніх партій... Словник української мови в 11 томах
16. ступінь — Ступінь, -пня м. Шагъ. Де ступнем ступаю, тернина коле. Рудан. І. 21. Тоді чорт тяг жлукто ступнів десять. Рудч. Ск. І. 56. Пійди туди, та одлічи три ступні, і викопаєш гроші. ЗОЮР. І. 134. ступінь у ступінь. Въ ногу. Він так ступінь у ступінь ступав, наче міря, як тра ступати. Канев. у. Словник української мови Грінченка