1. Словник-довідник музичних термінів

тенор

(від лат. tenere — тримати, спрямовувати) — 1. Високий чоловічий голос. Діапазон — від с до с2. Ноти записують в скрипковому ключі на октаву вище справжнього звучання. Т. поділяються наліричні (іт. tenore di grazia), лірико-драматичні (іт. mezzo-carattere),драматичні (іт. tenore di forza), які відрізняються рухливістю, тембром, силою звуку, дзвінким верхнім регістром та іншими якостями.В практиці оперного виконавства спостерігається градація Т., за якостями художньо-емоційного образу. 2. В музиці багатоголосного складу — голос, що знаходиться між басом і альтом. 3. З ХІІІ ст. — основна партія контрапунктичного твору, що викладає головну мелодію (див. Кантус фірмус) і спочатку був нижнім голосом двоголосного твору. 4. Духовий мідний музичний інструмент з широкою мензурою та механізмом з трьома вентилями, один з провідних інструментів духового оркестру. 5. Визначення, яке деталізує назву деяких музичних інструментів однієї родини (напр., саксофон — Т, домра — Т. і т. ін. 6. Багатозначне поняття, яке виникло в VII — VIII ст. і означало тон речитації в григоріанському співі (реперкуса), на якому довго затримується голос, а разом з фіналіс визначало ладову приналежність мелодії. В XIV — XV ст. після введення контратенора і його поділу на bassus і altus Т. став середнім голосом.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тенор — Те́нор: — зміст, текст [46-1;46-2] — тон, напрям, дух [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. тенор — те́нор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. тенор — Те́нор. Зміст. Далі має сей фанатик безличність писати, що не Волохи ворогують супроти мови рускої, а навиворіт. Чи не сам Ворожа написав брошуру “Cateva cuvinte”, де в нечувано простацкий спосіб нападає на руску мову?... Українська літературна мова на Буковині
  4. тенор — див. ГОЛОС, п! СПІВАК. Словник синонімів Караванського
  5. тенор — те́нор (італ. tenore, від лат. teneo – тримаю) 1. В середньовічній багатоголосій музиці – основний голос контрапунктного твору, що веде мелодію. 2. Високий чоловічий співацький голос. 3. Духовий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тенор — ТЕ́НОР, а, ч. 1. Високий чоловічий голос. Високий тенор почина пісню – веселу, бадьору, ясну (М. Коцюбинський); Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Леся Українка); Служив у церкві він артистично. Словник української мови у 20 томах
  7. тенор — -а, ч. 1》 Високий чоловічий голос. 2》 Співак із таким голосом. Італійський тенор. 3》 Духовий музичний інструмент (застосовується лише в духовому оркестрі). 4》 В музиці багатоголосого складу – голос (партія) між басом і альтом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тенор — 1. високий чоловічий голос у діапазоні біля с-с2; види т.: ліричний, драматичний, героїчний; 2. співак із таким голосом; 3. у середньовічних музичних творах головний голос (cantus firmus), запозичений з іншої композиції, світської або релігійної;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. тенор — Те́нор, -ру (голосу) і -ра (співака); -ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тенор — ТЕ́НОР, а, ч. 1. Високий чоловічий голос. Високий тенор почина пісню — веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132); Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах