1. Словник української мови у 20 томах

тенор

ТЕ́НОР, а, ч.

1. Високий чоловічий голос.

Високий тенор почина пісню – веселу, бадьору, ясну (М. Коцюбинський);

Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Леся Українка);

Служив у церкві він артистично. Як на те, в нього був гарний баритональний тенор і неабиякі ораторські здібності (Б. Антоненко-Давидович);

І знову дядько Себастіян повів мелодію своїм могутнім баритоном, а горою пішов тенор Федоренка (М. Стельмах);

У діда голос був дуже гарний: і не тенор, і не баритон, а ніби все разом (з переказу).

2. Співак із таким голосом.

Пристрасний любитель співу і пісень, і сам досить хороший тенор, був Александер іще більшим любителем товариства (І. Франко);

Пливли згадки про модних тенорів і баритонів, сопрано і контральто... (М. Грушевський);

Наші тенори люблять виконувати пісню “Ніч яка зоряна, місячна, ясная...” (М. Рильський);

Пісню почали баси й баритони, а потім її понесли тенори й альти (Б. Харчук).

3. Духовий музичний інструмент.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тенор — Те́нор: — зміст, текст [46-1;46-2] — тон, напрям, дух [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. тенор — те́нор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. тенор — Те́нор. Зміст. Далі має сей фанатик безличність писати, що не Волохи ворогують супроти мови рускої, а навиворіт. Чи не сам Ворожа написав брошуру “Cateva cuvinte”, де в нечувано простацкий спосіб нападає на руску мову?... Українська літературна мова на Буковині
  4. тенор — див. ГОЛОС, п! СПІВАК. Словник синонімів Караванського
  5. тенор — (від лат. tenere — тримати, спрямовувати) — 1. Високий чоловічий голос. Діапазон — від с до с2. Ноти записують в скрипковому ключі на октаву вище справжнього звучання. Т. поділяються наліричні (іт. tenore di grazia), лірико-драматичні (іт. Словник-довідник музичних термінів
  6. тенор — те́нор (італ. tenore, від лат. teneo – тримаю) 1. В середньовічній багатоголосій музиці – основний голос контрапунктного твору, що веде мелодію. 2. Високий чоловічий співацький голос. 3. Духовий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. тенор — -а, ч. 1》 Високий чоловічий голос. 2》 Співак із таким голосом. Італійський тенор. 3》 Духовий музичний інструмент (застосовується лише в духовому оркестрі). 4》 В музиці багатоголосого складу – голос (партія) між басом і альтом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тенор — 1. високий чоловічий голос у діапазоні біля с-с2; види т.: ліричний, драматичний, героїчний; 2. співак із таким голосом; 3. у середньовічних музичних творах головний голос (cantus firmus), запозичений з іншої композиції, світської або релігійної;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. тенор — Те́нор, -ру (голосу) і -ра (співака); -ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тенор — ТЕ́НОР, а, ч. 1. Високий чоловічий голос. Високий тенор почина пісню — веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132); Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах