уд
Струнний щипковий музичний інструмент, поширений в країнах Кавказу, Середньої Азії та Близького Сходу, попередник лютні,відомий з VI ст. Корпус з дерева або гарбуза грушоподібної форми,дека з 3 резонаторними отворами, 4 — 6 подвоєних струн; стрій квартово-секундовий. Звук видобувається плектром. Застосовується яксольний та оркестровий інструмент. На У. виконують мугами, макоми, ліричні награші.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уд — Уд: — тут: литка [51] Словник з творів Івана Франка
- уд — УД, а, ч. 1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. У середньовічних творах 4 струни старовинного уду уподібнювали чотирьом елементам природи: вогню, воді, землі та повітрю (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- уд — Частина тіла, член, орган Словник застарілих та маловживаних слів
- уд — -а, ч. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений в країнах Закавказзя, Сер. Азії та Близького Сходу, відомий з 6 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уд — уд, аль-у́д 1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні. Словник іншомовних слів Мельничука