1. Словник української мови у 20 томах

уд

УД, а, ч.

1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент.

У середньовічних творах 4 струни старовинного уду уподібнювали чотирьом елементам природи: вогню, воді, землі та повітрю (з наук. літ.).

2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні.

Уд – один із найулюбленіших музичних інструментів у вірменів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уд — Уд: — тут: литка [51] Словник з творів Івана Франка
  2. уд — Струнний щипковий музичний інструмент, поширений в країнах Кавказу, Середньої Азії та Близького Сходу, попередник лютні,відомий з VI ст. Словник-довідник музичних термінів
  3. уд — Частина тіла, член, орган Словник застарілих та маловживаних слів
  4. уд — -а, ч. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений в країнах Закавказзя, Сер. Азії та Близького Сходу, відомий з 6 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уд — уд, аль-у́д 1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні. Словник іншомовних слів Мельничука