фальцет

(іт. falsetto, від falso — удаваний, несправжній, штучний) -найвищий регістр чоловічого співацького голосу, коли під час звукоутворення голосові складки змикаються неповністю, коливаючись лише краями, через що голос звучить слабо, штучно. До початку ХІХ ст. Ф. застосовували тенори, видобуваючи надвисокізвуки. В практиці сучасного сольного співу Ф. застосовується дужерідко, ширше в хоровому (партія тенорів) і особливо в естрадному співі.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фальцет — фальце́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фальцет — див. ГОЛОС. Словник синонімів Караванського
  3. фальцет — ФАЛЬЦЕ́Т, у, ч. Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Словник української мови у 20 томах
  4. фальцет — -у, ч. Один із високих регістрів співацького голосу, перев. чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому. || Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). || Дуже тонкий голос, схожий за тембром на жіночий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фальцет — фальце́т (італ. falsetto, від falso – неправильний, помилковий) один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фальцет — Найвищий регістр чоловічого голосу, в якому використовується лише голосовий резонатор; звучить у діапазоні жіночих голосів; застосовували у музиці XVI ст. (фальцетисти), також для співу з переливами (тирольські наспіви). Універсальний словник-енциклопедія
  7. фальцет — ФАЛЬЦЕ́Т, ФІСТУЛА. — Вірте повідомленням своєї розвідки, — підвищив до фальцету свій голос представник штабу армії (Ю. Бедзик); Це був високий, як тичина, тонконогий чоловік з драглистим баб'ячим лицем і своєрідним голосом, який співці звичайно називають фістулою (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
  8. фальцет — Фальце́т, -ту; -це́ти, -тів (іт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. фальцет — ФАЛЬЦЕ́Т, у, ч. Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Словник української мови в 11 томах