фанфара
(іт. fanfara) — 1. Мідний духовий інструмент подібний до труби без вентилів, натуральна труба (сигнальний ріжок, горн). 2. Сигнал для труби, переважно урочистого характеру, який складається зі звуків мажорного тризвуку або тих звуків, які можливо видобути з натуральної труби.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фанфара — фанфа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фанфара — Сурма, гасло Словник чужослів Павло Штепа
- фанфара — ФАНФА́РА, и, ж. 1. Духовий музичний інструмент, що має форму видовженої труби без вентилів і використовується для подання сигналів або для виконання музичних фраз урочистого чи войовничого характеру. Словник української мови у 20 томах
- фанфара — -и, ж. 1》 Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фанфара — фанфа́ра (італ. fanfara) 1. Мідний духовий музичний інструмент у формі подовженої труби без вентилів. 2. Трубний сигнал урочистого або войовничого характеру. Словник іншомовних слів Мельничука
- фанфара — Фанфа́ра, -ри; -фа́ри, -фа́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фанфара — ФАНФА́РА, и, ж. 1. Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Словник української мови в 11 томах