1. Словник української мови в 11 томах

фанфара

ФАНФА́РА, и, ж.

1. Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру.

Комісар зійшов східцями аж до води і привітно чекав міністра — доки той ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гімна. Фанфари пронизливо співали (Ю. Янов., II, 1958, 110);

А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 97);

[Зорін:] А, скелі рвуть! (Фанфара сурмить «відбій»). Як приємно, ще бойова фанфара вже кличе не в бій, а до мирних подвигів (Баш, Дніпр, аорі, 1953, 6);

Гучно й дрібно вдарили барабани, протяжно й голосно заспівали блискучі фанфари (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).

2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті.

Ішла героїчна п’єса про Сталінград, з фанфарами в увертюрі і громом канонади за кулісами (Дмит., Наречена, 1959, 128);

Вітальна фанфара;

// Короткий трубний сигнал.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фанфара — фанфа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фанфара — Сурма, гасло Словник чужослів Павло Штепа
  3. фанфара — (іт. fanfara) — 1. Мідний духовий інструмент подібний до труби без вентилів, натуральна труба (сигнальний ріжок, горн). 2. Сигнал для труби, переважно урочистого характеру, який складається зі звуків мажорного тризвуку або тих звуків, які можливо видобути з натуральної труби. Словник-довідник музичних термінів
  4. фанфара — ФАНФА́РА, и, ж. 1. Духовий музичний інструмент, що має форму видовженої труби без вентилів і використовується для подання сигналів або для виконання музичних фраз урочистого чи войовничого характеру. Словник української мови у 20 томах
  5. фанфара — -и, ж. 1》 Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фанфара — фанфа́ра (італ. fanfara) 1. Мідний духовий музичний інструмент у формі подовженої труби без вентилів. 2. Трубний сигнал урочистого або войовничого характеру. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фанфара — Фанфа́ра, -ри; -фа́ри, -фа́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)