фігура

(від лат. figura — зовнішність, образ, зображення, якість, форма) — 1. Характерна група звуків (мелодична Ф.) або ритмічних долей (ритмічна Ф.), яка повторюється неодноразово. 2. Елемент фігурації. 3. Відносно завершена частина танцю, побудована на повторенні хореографічних рухів, які супроводжуються ритмічними Ф.4. Графічне зображення звуків і пауз в мензуральній нотації.5. Позначення музичних прийомів, які стали характерною частиною музичного лексикону (зображальні Ф., мелодичні або інтервальні Ф., Ф.повторення, Ф.фуги, Ф.речень, Ф. манери, Ф.орнамента). 6. Музично-риторічна Ф. — поняття з музичної риторики, що означає відхилення від певної норми з метою посилення експресії. 7. Музична прикраса, орнамент (мелізм, димінуція). 8. Позначення мотиву і цифрування генерал-басу в англо-американському музикознавстві.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

фігура — Фігу́ра: — статуї святих або хрести з каменю на схрещенні доріг та при в'їзді в населені пункти [X] — статуя Божої Матері або хрест, встановлений на честь знесення панщини [54] — хрест з розп'яттям або статуя якогось святого... Словник з творів Івана Франка
фігура — фігу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
фігура — (гр. schemata, лат. figure — образ, вид) певний лад (уклад) виразів, конструкцій, тексту. У давніх греків означало кшталт, вишкіл, постава, постать, фігура, форма, характер, поза в танцях. Словник стилістичних термінів
фігура — у. постать; (мармурова) статуя, скульптура, маняк; (землі) форма, контури, конфіґурація; (геометрична) МАТ. тіло; (у танці) викрутас; (у шахах) не пішак; (стилістична) ЛҐ. зворот; (головна) ІД. о. перша скрипка; (пілотажу) ТРЮК. Словник синонімів Караванського
фігура — Постава, постать, статура, фігурка, фігурочка Фразеологічні синоніми: ставна постать; струнка постать Словник синонімів Вусика
фігура — [ф'ігура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
фігура — Постать, див. статура, комплекція Словник чужослів Павло Штепа
фігура — ФІГУ́РА, и, ж. 1. Те саме, що по́стать¹ 1–4. В зареві з'являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (С. Васильченко); З усієї його фігури віяло силою (В. Словник української мови у 20 томах
фігура — -и, ж. 1》 Те саме, що постать I 1-4). 2》 Скульптурне зображення кого-небудь; статуя. 3》 мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
фігура — фігу́ра (лат. figura – образ, вид) 1. Зовнішній обрис предмета. 2. матем. Довільна сукупність точок на площині (плоска Ф., напр. коло, трикутник) або у просторі (просторова Ф., напр. сфера, куб). Словник іншомовних слів Мельничука
фігура — Просторовий геометричний об'єкт: призма, піраміда, куб; ф. обертання утворюється в результаті обертання плоскої ф. навколо осі, що лежить у площині цієї ф.: куля, конус, циліндр. Універсальний словник-енциклопедія
фігура — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
фігура — Фігу́ра, -ри; -гу́ри, -гу́р (геометр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фігура — ФІГУ́РА, и, ж. 1. Те саме, що по́стать¹ 1-4. В зареві з’являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (Вас., III, 1960, 488); З усієї його фігури віяло силою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 108); Леонід Семенович вхопився обома руками за кілки... Словник української мови в 11 томах