фігура

Значення в інших словниках

1. фігура — Фігу́ра: — статуї святих або хрести з каменю на схрещенні доріг та при в'їзді в населені пункти [X] — статуя Божої Матері або хрест, встановлений на честь знесення панщини [54] — хрест з розп'яттям або статуя якогось святого... Словник з творів Івана Франка
2. фігура — фігу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. фігура — (гр. schemata, лат. figure — образ, вид) певний лад (уклад) виразів, конструкцій, тексту. У давніх греків означало кшталт, вишкіл, постава, постать, фігура, форма, характер, поза в танцях. Словник стилістичних термінів
4. фігура — у. постать; (мармурова) статуя, скульптура, маняк; (землі) форма, контури, конфіґурація; (геометрична) МАТ. тіло; (у танці) викрутас; (у шахах) не пішак; (стилістична) ЛҐ. зворот; (головна) ІД. о. перша скрипка; (пілотажу) ТРЮК. Словник синонімів Караванського
5. фігура — Постава, постать, статура, фігурка, фігурочка Фразеологічні синоніми: ставна постать; струнка постать Словник синонімів Вусика
6. фігура — [ф'ігура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
7. фігура — (від лат. figura — зовнішність, образ, зображення, якість, форма) — 1. Характерна група звуків (мелодична Ф.) або ритмічних долей (ритмічна Ф.), яка повторюється неодноразово. 2. Елемент фігурації. Словник-довідник музичних термінів
8. фігура — ФІГУ́РА, и, ж. 1. Те саме, що по́стать¹ 1–4. В зареві з'являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (С. Васильченко); З усієї його фігури віяло силою (В. Словник української мови у 20 томах
9. фігура — -и, ж. 1》 Те саме, що постать I 1-4). 2》 Скульптурне зображення кого-небудь; статуя. 3》 мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
10. фігура — фігу́ра (лат. figura – образ, вид) 1. Зовнішній обрис предмета. 2. матем. Довільна сукупність точок на площині (плоска Ф., напр. коло, трикутник) або у просторі (просторова Ф., напр. сфера, куб). Словник іншомовних слів Мельничука
11. фігура — Просторовий геометричний об'єкт: призма, піраміда, куб; ф. обертання утворюється в результаті обертання плоскої ф. навколо осі, що лежить у площині цієї ф.: куля, конус, циліндр. Універсальний словник-енциклопедія
12. фігура — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
13. фігура — Фігу́ра, -ри; -гу́ри, -гу́р (геометр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. фігура — ФІГУ́РА, и, ж. 1. Те саме, що по́стать¹ 1-4. В зареві з’являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (Вас., III, 1960, 488); З усієї його фігури віяло силою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 108); Леонід Семенович вхопився обома руками за кілки... Словник української мови в 11 томах