цимбали

(від гр. kymbalon — кимвал) — старовинний струнний ударний інструмент з дерев’яним корпусом у формі трапеції такомплектом спеціально розташованих струн. Стрій діатонічний.Звук видобувають, вдаряючи по струнах дерев’яними паличками — молоточками. Ц. застосовуються як сольний і оркестровий інструмент в Бєларусі, Молдові, Польщі, Румунії, Угорщині, Україні та інших країнах.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цимбали — [циембалие] -л'іў Орфоепічний словник української мови
цимбали — цимба́ли множинний іменник Орфографічний словник української мови
цимбали — ЦИМБА́ЛИ, ів., мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. Словник української мови у 20 томах
цимбали — цимба́ли: ◊ по цимба́лах байдуже, все одно (м, ср, ст): – Казали завтра прийти до школи, будемо за щось там відробляти. – А мені то по цимбалах. Я навіть не думаю йти (Авторка)|| = гале Лексикон львівський: поважно і на жарт
цимбали — (-ів) мн. Словник жарґонної лексики української мови
цимбали — -ів, мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. Великий тлумачний словник сучасної мови
цимбали — Струнний ударний музичний інструмент араб. походження; корпус дерев'яний, трапецієподібний, з натягненими струнами, по яких вдаряють дерев'яними паличками; зустрічається в народних і циганських капелах. Універсальний словник-енциклопедія
цимбали — Цимба́ли, -ба́л, -ба́лам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цимбали — ЦИМБА́ЛИ, ів., мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев’яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. Словник української мови в 11 томах