1. Словник української мови в 11 томах

цимбали

ЦИМБА́ЛИ, ів., мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев’яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками.

От, як розставили в світлиці всі цимбали, Так на шістнадцять рук метелиці й заграли (Г.-Арт., Байки.., 1958, 152);

Як ушкварять музики.. та й гарно ж грали, матері їх лихо: скрипиця так і виспівує, бубни гудуть, гуркотять, цимбали, мов дзвоники, дзвонять (Стор., І, 1957, 147);

Музики сиділи на дубовій лаві на покуті, під образами. Музика троїста: широкі, схожі на цитру, гуцульські цимбали, скрипка, великий бубон, по-тутешньому — бас (Мас., Під небом.., 1961, 35);

Настроївши цимбали престарі,.. Не тільки козачка чи там «Ой на горі», А й власне витинав… (Рильський, Поеми, 1957, 243);

— Який мудрий знайшовся! На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці… (Мур., Бук. повість, 1959, 273);

*У порівн. Як цимбали старі, Забриніли мости,— Віадук підніма Ешелон на хребти (Гойда, Сонце.., 1951, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цимбали — [циембалие] -л'іў Орфоепічний словник української мови
  2. цимбали — (від гр. kymbalon — кимвал) — старовинний струнний ударний інструмент з дерев’яним корпусом у формі трапеції такомплектом спеціально розташованих струн. Стрій діатонічний.Звук видобувають, вдаряючи по струнах дерев’яними паличками — молоточками. Словник-довідник музичних термінів
  3. цимбали — цимба́ли множинний іменник Орфографічний словник української мови
  4. цимбали — ЦИМБА́ЛИ, ів., мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. Словник української мови у 20 томах
  5. цимбали — цимба́ли: ◊ по цимба́лах байдуже, все одно (м, ср, ст): – Казали завтра прийти до школи, будемо за щось там відробляти. – А мені то по цимбалах. Я навіть не думаю йти (Авторка)|| = гале Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. цимбали — (-ів) мн. Словник жарґонної лексики української мови
  7. цимбали — -ів, мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цимбали — Струнний ударний музичний інструмент араб. походження; корпус дерев'яний, трапецієподібний, з натягненими струнами, по яких вдаряють дерев'яними паличками; зустрічається в народних і циганських капелах. Універсальний словник-енциклопедія
  9. цимбали — Цимба́ли, -ба́л, -ба́лам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)