чокало

(англ. chocalo — звуконаслідування) — латиноамериканський ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини ідіофонів, металевий циліндр (інколи з однією шкіряною мембраною), наповнений дробом, зерном, кісточками, камінцями тощо. Ч. тримають вертикально чи горизонтально обома руками і, струшуючи, обертаючи або стукаючи пальцями, видобувають звук. Застосовується в естрадній музиці. Те саме, що тубо.