шалмей

(фр. shalemie, нім. Schalmei, від гр. chalamos — тростина) — 1. Духовий язичковий інструмент з подвійною тростиною та 8 — 10 ігровими отворами, поширений в Західній Європі XIII — XVII ст. у середовищі менестрелів, жонглерів, шпільманів. Звукоряд діатонічний, мав кілька різновидів — сопрано, сопраніно, альт, тенор, бас, контрабас. Низькі види Ш. звались бомбардами або померами. Входив до складу різних ансамблів. 2. Загальна назва давньоєвропейських тростинних інструментів. 3. Регістр органу з відкритими лабіальними трубами з лійкоподібними розтрубами.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шалмей — -я, ч. 1》 Духовий язичковий музичний інструмент з подвійною тростиною та 8-10-ма ігровими отворами, поширений в Зах. Європі у 13-17 ст. 2》 Загальна назва давньоєвропейських тростинних музичних інструментів. Великий тлумачний словник сучасної мови