імпровізація

(від лат. improvisus — непередбачений) 1. Створення музики без попередньої підготовки, експромт. І. належить вагоме місце в народній музичній творчості, де інструменталісти та співаки розвивають наспіви під час виконання. І. також була поширена в концертній практиці XVIII ст. у вигляді сольних каденцій, фантазій, хоральних обробок тощо. 2. Обов’язковий компонент мистецтва джазу, коли музика створюється безпосередньо в процесі виконання. І. характерна для архаїчного джазу та новоорлеанського стилю, де домінувала спільна І. корнетиста, кларнетиста і тромбоніста. В чиказькому стилі І. була сольною, а згодом, у зв’язку з розвитком свінгу, відійшла на другий план. В традиційному джазі І. близька до варіаційної та спирається на мелодичний матеріал, а в сучасному джазі — на акордову структуру. Для фрі джазу характерною є довільна, часто колективна І. 3. Музичний твір, написаний у довільній формі. 4. І. педагогічна (в навчанні музики) — об’єктивний складник навчально-виховного процесу, який виступає засобом інтуїтивного пошуку оперативного розв’язання суперечностей стереотипних та імпровізаційних елементів в безпосередньому спілкуванні вчителя і учнів.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

імпровізація — (твір, створений за натхненням) експромт, фантазія. Словник синонімів Полюги
імпровізація — (фр. іmprovisation, з лат. іmprovisus — непередбачений, раптовий) виголошення промови чи певної її частини без попередньої підготовки, спираючись на раніше набуті знання і навички контактування з аудиторією. Словник стилістичних термінів
імпровізація — рос. импровизация (фр. improvisation, італ. improvisazione, від латин. improvisus — непередбачений, раптовий) — виголошення промови, складання віршів, читання лекцій тощо без попередньої підготовки. Eкономічна енциклопедія
імпровізація — імпровіза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
імпровізація — • імпровізація (італ. itnprovvisazione, від лат. improvisus — раптовий, несподіваний) - процес одночасного складання й виконання якогось твору. Витоки І. — у фольклорі (голосіння, думи). Див. також Експромт. Українська літературна енциклопедія
імпровізація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Дія за знач. імпровізувати 1). 2》 Що-небудь (вірш, пісня й т. ін.), складене під час виконання без попереднього підготування; власне аранжування музичного твору виконавцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
імпровізація — імпровіза́ція (франц. improvisation, італ. improvvisazione, від лат. improvisus – непередбачений, раптовий) 1. Виголошення промови, складання віршів, музики, виконання твору образотворчого мистецтва тощо без попередньої підготовки. 2. Гра актора, не передбачена драматургічним текстом. Словник іншомовних слів Мельничука
імпровізація — ІМПРОВІЗА́ЦІЯ (прозовий, віршований, музичний твір тощо, створений без підготовки, попереднього обдумування), ЕКСПРО́МТ, ФАНТА́ЗІЯ. З кімнати Юлі часто доносились.. якісь невідомі мелодії, мабуть, її власні імпровізації (Р. Словник синонімів української мови
імпровізація — Імпровіза́ція, -ції, -цією; -за́ції, -за́цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
імпровізація — ІМПРОВІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. імпровізува́ти 1. Нерішуче перебирав він струни і раптом, наче кидаючись у бурхливу річку, перейшов на імпровізацію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 149); Був то й театр імпровізації,.. Словник української мови в 11 томах