Ігор

Раннє запозичення із сканд.; ім'я Ingvarr; Ingvio — сканд. бог достатку і varr — охороняти, захищати (буквально: охоронець, захисник Інгве). Д.-рус. Інугварь.

Ігорик, Ігорочок, Ігорьйк, Ігорьйчок, Горик, Гиря, Гарик.

Що гомонить отам, зичитьУдосвіта? То повертаєТой Ігор військо на пригодуТому буй-туру Всеволоду (Т. Шевченко);Це звідси відважний ІгорУ дальній рушав похід (к. Журба);Ігор глянув на Марата поверх окулярів і мовчки пішов до кімнати (С Журахович); — А Ігорьок ще гуляє? (А. Іщук).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ігор — І́гор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Ігор — ?-945, київський кн. з 912 (за непевною літописною хронологією), за походженням варяг, син Рюрика; започаткував правління династії Рюриковичів у Київській Русі; підкорив древлян, уличів та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  3. Ігор — І́гор, -ря, -реві, -рем. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)