Кузьма
гр.; kosmos — світ; порядок (nop. космос); перен. — прикраса, краса (nop. косметика). Церк. Косма, Косьма.
Кузь, Кузько, Кузима, Кузимка, Кузимочка, Кузьмичок, Кузьмина.
Біля хатки, чепурної завше,З вікнами наївними двома,Уклонився, капелюх піднявши,Свіжовмитий дядько мій Кузьма (М. Рильський);Це був сільський балагур і політикан Кузько Сорокотя-га.. Кузь вивернув солому, а носилки відкинув геть (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Власні імена людей. Словник-довідник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кузьма — Кузьма́ іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
- Кузьма — Вискочив, як Кузьма з маку. Зрадив себе. Приповідки або українсько-народня філософія
- Кузьма — ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь. Фразеологічний словник української мови
- Кузьма — Кузьма́, -ми́. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)