1. Власні імена людей. Словник-довідник

Микита

гр.; пікао — перемагаю.

Микитко, Микитонько, Микиточко, Микитка.

Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті.. Плечима стелю підпирає, Та дивиться, і замирає, На титарівну... (Т. Шевченко);Вже над густим колоссям житаМолодика підвівся ріг,А сивий дід чабан МикитаСкінчити розповідь не міг (В. Іванович);Хто білому Микитоньці мережив мережку? (Народна пісня);Микитка так і захолов на місці (Ю. Яновський).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Микита — Мики́та іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. микита — мики́та (микі́та) знев. 1. селюк (ср)|| = бадиль 2. недоумок (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. Микита — Микитиха тісто місить, а Микита діти тішить. Коли супруги помагають собі взаїмно. Микито, чи ти то? Не я то, то мій тато. Коли хто не до ладу відпирається вини. Пустив Бог Микиту на волокиту. Не пильнує господарства, а розволочився. У Микити не купити. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. Микита — ні сюди́ Мики́та, ні туди́ Мики́та. Немає виходу; нікуди. Товариш Пупишкін сказав: — Совершено правільно (цілком правильно): ні сюди Микита, ні туди Микита… Це участь інтелігенції… (М. Хвильовий). Фразеологічний словник української мови
  5. Микита — Мики́та, -ти, -ті, -то! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)