1. Приповідки або українсько-народня філософія

Микита

Микитиха тісто місить, а Микита діти тішить.

Коли супруги помагають собі взаїмно.

Микито, чи ти то? Не я то, то мій тато.

Коли хто не до ладу відпирається вини.

Пустив Бог Микиту на волокиту.

Не пильнує господарства, а розволочився.

У Микити не купити.

Він на все готовий, чи добро, чи зло.

Чи це не той Микита, що з вильотами свита.

Глум з панського посіпаки, який знущався над людьми, а в пана утратив ласку.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Микита — Мики́та іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. Микита — гр.; пікао — перемагаю. Микитко, Микитонько, Микиточко, Микитка. Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті.. Плечима стелю підпирає, Та дивиться, і замирає, На титарівну... (Т. Власні імена людей. Словник-довідник
  3. микита — мики́та (микі́та) знев. 1. селюк (ср)|| = бадиль 2. недоумок (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. Микита — ні сюди́ Мики́та, ні туди́ Мики́та. Немає виходу; нікуди. Товариш Пупишкін сказав: — Совершено правільно (цілком правильно): ні сюди Микита, ні туди Микита… Це участь інтелігенції… (М. Хвильовий). Фразеологічний словник української мови
  5. Микита — Мики́та, -ти, -ті, -то! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)