Святослав
слов.; від свят- (святий) і слав-(слава).
Святки, Святусь, Слава, Славки, Славцьо, Славик, Славчик.
— Вояки! Вперед! На поміч! —Вірний Претич закричав, —Хай живе наш славний Київ,Хай живе наш Святослав (О. Олесь);Де над Дніпром прив'ялі травиі верби хиляться сумні,суворі очі Святославая бачу в років далині (В. Сосюра).
Джерело:
Власні імена людей. Словник-довідник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Святослав — Святосла́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови