Святослав

слов.; від свят- (святий) і слав-(слава).

Святки, Святусь, Слава, Славки, Славцьо, Славик, Славчик.

— Вояки! Вперед! На поміч! —Вірний Претич закричав, —Хай живе наш славний Київ,Хай живе наш Святослав (О. Олесь);Де над Дніпром прив'ялі травиі верби хиляться сумні,суворі очі Святославая бачу в років далині (В. Сосюра).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Святослав — Святосла́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови