Степанида

Степанида, Стефанида, Степанія, Стефашя, Стифа, Стипа, Стиха

гр.; Stephanos — вінок. Степанидонька, Степанидочка, Степанидка, Стипонька, Стипочка, Стипка, Стипця, Стефанвдонька, Стефанидочка, Стифонька, Стифочка, Стифка, Стефця, Стефуня, Стефуся, Стефушщ, Стеня, Стина, Стеся, Стипіа.

— Та ну бо, Степанидо Матвіївно, — дайте ж чоловікові сказати! (Б. Грінченко);Ти полями, цвітом вкритими, Земле красна, наче мак. Слався, край наш, Степанидами — Отакими, як Виштак (Т. Масенко);Трохи згодом зайшла до кімнати старша учителева донька Стефанія (Д. Бедзик); Після останнього уроку Стефа сама підійшла до Дарки (І. Вільде);В осіннім полі порожньо і дико,і постріли тривожать ніч глуху,а Стеха виряджає чоловікау дальню путь, у непогідь глуху (І. Муратов);— В батька вдалася! — рубонув Швачка, а Степанидка на це засоромилася (Г. Косинка); Степка зупинила коня: — Чого тобі? — Вислухай мене, Степко (М. За-рудний); Стефка лишилася сама. Обережно відкрила зошит, у якому писала Марія (І. Григурко); — Бог з тобою, Стефцюі — сказав він, пригортаючи її до себе (Валерій Шевчук); — Стривай, Стесю, — нехай Олексій Петрович сам розкаже! (Б. Грінченко); Степанида (входить). Ти мене кликала, Лілю? Л і л я: Ні-ні, Стешо... (Ю. Яновський).

Сусанна д.-євр.; ім'я Sosanna — водяна (біла) лілія.

Сусаннонька, Сусанночка, Сусанка, Сузя, Зузана, Зузанка, Зузка, Зузька.

— Сусаннаї — Несу! — обізвався з глибини десь низький, осиплий голос.. У дверях з'явилась Сусанна,. — Ти знаєш, Сузя, мені не вільно про се говорити (М. Коцюбинський);Про дальній шлях, про щастя й спокій твій, Про тебе думав я в той день, Сусанно!(Л. Первомайський);Сусанка мала тоненький голосок (Г. Ігнатенко);Сонце гріє, як в Сахарі,Мліє все від жару.Тяжко видержати ЗузціСю пекельну кару (С Воробкевич).