Степан

Степан (Стефан, Стецько)

гр.; Stephanos — вінок.

Степанко, Степанонько, Степаночко, Степасенько, Степанцьо, Степаник, Степанчик, Сте-Фанко, Стефанонько, Стефаночко, Стефанцьо, Стефаник, Стифко, Стефцьо, Стець, Стьопа.

"Здоров, Степане! Що ти робиш,Що понад річку з жердю ходиш?" (І. Франко);У небо глянув дідуган,Примруживши від сонця очі,Та й посміхнувся: —Ач, гуркоче...Чи то, бува, не мій Степан? (І. Муратов);— Стефане, кого любиш? — Тата, — охоче відповідає Стефан (в. Большак);Козаченько СтецькоКосить мою гречку (Народна пісня);Він в приміщення глянув,а там — Задавав саме лиха Степанко Під гармоньку своїм чобіткам (о. Підсуха);Степаночку, голубчику!Чого-то ти плачеш?Усміхнися-бо до мене (Т. Шевченко);Далеко чути, що Степасенько їде.. Під село в'їжджає — коником виграває (Народна пісня);Стефко довго придивлявся згори, чи не побачить хоч якого сліду (І. Франко);Йди спочинь.У хутірець Свати Сю ніч, Стьопо, доведеться йти (О. Під суха).