абсолютизовувати

АБСОЛЮТИЗО́ВУВА́ТИ, ую, уєш, недок., АБСОЛЮТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Робити безумовним, самодостатнім; доводити до абсолюту (у 2, 3 знач.).

– Попи, жерці, котрі мали комплекси неповноцінності, .. свій особистий досвід абсолютизували, освятили, зробили догмою (О. Бердник);

Ми не схильні абсолютизовувати описану схему (з наук. літ.);

Не абсолютизуючи утилітарного призначення науки, все ж візьму на себе сміливість стверджувати, що без достатнього виходу в суспільну практику наукові дослідження втрачають сенс (з наук.-попул. літ.);

Поділяючи норми права на публічні й приватні, слід мати на увазі, що абсолютизувати такий поділ неприпустимо, оскільки на практиці досить часто публічні й приватні інтереси переплітаються, доповнюючи один одного (з навч. літ.).