абітурієнт

АБІТУРІЄ́НТ, а, ч.

Особа, яка вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу.

Якби це були мирні часи, коли абітурієнти, покинувши стіни гімназії, спокійно вступали до університетів та інститутів, може, ми й поважніше ставились би до вчительських повчань, але третій рік точилася Перша світова війна (Б. Антоненко-Давидович);

Групами – то, мабуть, старшокурсники – їдуть на практику або приїхали з практики; вони й виглядом відрізняються од абітурієнтів, розмовляють впевнено, вимахують руками, сміються (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абітурієнт — Який зміст передає іменник абітурієнт? Це слово походить від латинського abituriens, що означало “той, хто збирається піти”. Справді, раніше ним називали випускника середньої школи, а тепер лише того... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. абітурієнт — абітуріє́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. абітурієнт — (школи) випускник, г. матурант; (що вступає до вишу) вступник. Словник синонімів Караванського
  4. абітурієнт — Випусник, кінчач Словник чужослів Павло Штепа
  5. абітурієнт — [аб'ітур'ійент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. абітурієнт — -а, ч. 1》 Той, хто вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу. 2》 Спортсмен, уперше допущений до участі в якомусь змаганні, конкурсі і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абітурієнт — абітуріє́нт [від лат. abituriens (abiturientis) – той, що збирається йти] 1. Випускник середнього навчального закладу. 2. Вступник до вищого чи середнього спеціального навчального закладу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. абітурієнт — ВИПУСКНИ́К (той, хто закінчує або закінчив середню школу чи інший навчальний заклад); АБІТУРІЄ́НТ (учень, що закінчує середній навчальний заклад). Однаково добре ставився (капітан) і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Л. Словник синонімів української мови
  9. абітурієнт — Абітуріє́нт, -та; -є́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. абітурієнт — АБІТУРІЄ́НТ, а, ч. 1. Учень, що закінчує середній навчальний заклад; випускник. Сагайдак підійшов до гурту. Що він чує: абітурієнти хочуть працювати в колгоспі!.. (Добр., Тече річка.., 1961, 249). 2. розм. Особа, що вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу. Словник української мови в 11 томах
  11. абітурієнт — рос. абитуриент (від латин. abituriens — той, хто збирається йти) — особа, яка вступає до вищого чи середнього навчального закладу. Eкономічна енциклопедія