абітурієнтка
АБІТУРІЄ́НТКА, и, ж.
Жін. до абітуріє́нт.
Вона знімала кімнату як абітурієнтка Полтавської жіночої гімназії (Ю. Смолич);
Відповідь абітурієнтки слухала асистентка кафедри, а пан професор ретельно вивчав її особову справу (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абітурієнтка — абітуріє́нтка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- абітурієнтка — [аб'ітур'ійентка] -нткие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нток Орфоепічний словник української мови
- абітурієнтка — -и. Жін. до абітурієнт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абітурієнтка — АБІТУРІЄ́НТКА, и, ж. Жін. до абітуріє́нт. Вона знімала кімнату, як абітурієнтка Полтавської жіночої гімназії (Смолич, V, 1959, 117). Словник української мови в 11 томах