автобіографічний
АВТОБІОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е.
Пов'язаний із чиїм-небудь життям.
Той розповідав історію свого життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний випадок, а коли вже все автобіографічне було переказане, почали розповідати казки (Ю. Збанацький);
// Який відбиває події з біографії автора.
Я – естет... На доказ сього мушу зробити невеличкий екскурс автобіографічний (Леся Українка);
Збірка “Уманські спогади” (1972) має автобіографічний характер. Бажан повертається до подій своєї юності, розповідає про дорогих йому людей (з навч. літ.);
// Властивий, притаманний автобіографії.
В своїх оповіданнях.., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автобіографічний — автобіографі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- автобіографічний — -а, -е. Пов'язаний із чиїм-небудь життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автобіографічний — автобіографі́чний з власного життя Словник іншомовних слів Мельничука
- автобіографічний — Автобіографі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автобіографічний — АВТОБІОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Пов’язаний із чиїм-небудь життям. Той [в’язень] розповідав історію свого життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний випадок, а коли вже все автобіографічне було переказане, почали розповідати казки (Збан. Словник української мови в 11 томах